ABA терапія – ЩО ЦЕ?

Прикладний аналіз поведінки (АВА) – це наука, метою якої є зміна і поліпшення соціально-значущої поведінки будь-якої людини. Досягнення цієї мети відбувається за допомогою визначення факторів, що впливають на цю поведінку, і застосування стратегій, що спираються на наукові принципи і закони формування поведінки.

(Cooper, Heron, & Heward, 2007. Applied behavior analysis)

Абревіатура АВА розшифровується як Applied Behavior Analysis і перекладається на українську мову як прикладний аналіз поведінки. ABA являє собою набір принципів, які формують основу для багатьох методів поведінкової терапії. ABA ґрунтується на науці навчання та поведінки.

Ця наука містить загальні «закони» про те, як працює поведінка і як відбувається навчання. ABA-терапія застосовує ці закони до поведінкових методів лікування так, щоб збільшити рівень бажаної поведінки та зменшити рівень небезпечної або проблемної поведінки, яка може заважати навчанню й ефективній соціальній взаємодії. Також ABA-терапія використовується для покращення мовних і комунікативних навичок, уваги, пам’яті та академічних навичок.

Метод АВА визнаний кращим методом лікування аутизму, який має наукове обґрунтування. ABA-терапія містить багато різних методів. Усі ці методи фокусуються на попередніх факторах (що відбувається до того, як виникає поведінка), а також наслідках (що відбувається після того, як виникає поведінка). Однією із ключових методик АВА є «позитивне підкріплення / посилення». Його суть полягає в тому, що, коли за поведінкою йде винагорода або заохочення, висока ймовірність того, що така поведінка буде повторюватися надалі. Іншими найбільш поширеними видами лікування, заснованими на принципах ABA, є навчання окремими блоками, випадкове навчання (або навчання в натуральному середовищі), тренінг вербальної поведінки, навчання опорним навичкам тощо.

Всі ці види АВА-терапії:

  • структуровані,
  • припускають збір даних про цільові навички та поведінку,
  • пропонують позитивні стратегії зміни реакцій і поведінки.

Метод ABA насамперед зосереджується на стратегіях позитивного підкріплення, що є істотною підтримкою для дітей, які зазнають труднощі у навчанні або набутті нових навичок. Також АВА-терапія займається корекцією проблемної поведінки, яка заважає нормальному функціонуванню дитини, за допомогою процесу, що має назву «функціональна оцінка поведінки».

Принципи та методи аналізу поведінки ефективно і широко застосовуються для розвитку широкого спектра навичок і в учнів без особливих потреб.

Зупинимося детальніше на деяких вище зазначених методах АВА-терапії.

Навчання окремими блоками. Цей метод ґрунтується на розумінні того, що практика допомагає дитині в освоєнні досвіду. Це структурована терапія, яка використовує індивідуальний метод навчання і містить інтенсивне навчання специфічної поведінки шляхом її багаторазового повторення, що особливо важливо для дітей, які часто потребують більше практики, аби опанувати будь-які навички. Повторення також сприяє зміцненню довгострокової пам’яті. Конкретна форма поведінки (зоровий контакт, уважність, миття рук тощо) розбивається на найпростіші реакції, а потім інструктор систематично робить підказки та керує кожною із них окремо. Діти отримують позитивне підкріплення (наприклад, словесну похвалу або жетони, які можна обміняти на іграшки) за прояв цільової поведінки.

Випадкове навчання (або навчання в натуральному середовищі) ґрунтується на усвідомленні того, наскільки важливо надати реальний практичний сенс тим навичкам, які вивчає дитина. Цей метод передбачає навчання навичкам у тому середовищі, в якому вони згодом будуть природно використовуватися. Використання натурального повсякденного середовища дитини під час терапії може допомогти збільшити узагальнення набутих навичок для повсякденних ситуацій. У процесі випадкового навчання вчителі або інструктори використовують природні можливості для того, щоб допомогти дитині навчитися мови. Дитина вибирає якесь бажане для себе заняття або діяльність, а інструктор підтримує ініціативу чи інтереси дитини. Як тільки виникає природна ситуація, до якої дитина проявляє зацікавленість, інструктор поступово дає дитині підказки для того, щоб заохотити її реакції.

Навчання опорним навичкам. Це натуральне, слабоструктуроване втручання, яке спирається на природні можливості для навчання.

Завданням навчання опорним навичкам є підвищення мотивації дитини за допомогою додавання до її середовища можливостей вибору, поняття черговості та інших компонентів, переводячи акцент з дефіцитних навичок на опорні навички для самостійного функціонування. Чотирма опорними навичками заведено вважати мотивацію, прояв ініціативи, саморегуляцію і здатність реагувати на численні стимули. Вважається, що шляхом стимуляції розвитку цих навичок можна викликати поліпшення і нецільових форм поведінки.

Методи АВА-терапії надають підтримку аутичним дітям у таких напрямах:

  1. Навчають навичок, які заміщають проблемну поведінку. У такий спосіб дитина може навчитися тому, ЩО РОБИТИ, замість того, чого НЕ МОЖНА РОБИТИ.
  2. Збільшують бажану поведінку і зменшують прояв небажаної поведінки. Наприклад, процедури посилення заохочують уважність під час виконання завдання і зменшують аутоагресивну або стереотипну поведінку.
  3. Підтримують бажану поведінку.
  4. Змінюють відповідь оточення на поведінку дитини. Деякі реакції батьків можуть ненавмисно сприяти підкріпленню проблематичної поведінки.
  5. Підвищують академічні, соціальні навички й навички самодопомоги у дитини.
  6. Підвищують здатність зосереджуватися на виконанні завдань і збільшують мотивацію до навчання.
  7. Покращують когнітивні навички.
  8. Узагальнюють або переносять поведінку з одних умов навколишнього середовища або ситуацій в інші (наприклад, виконання завдань у кімнаті для індивідуального навчання згодом переходить в успішне виконання цих завдань у загальноосвітньому класі).

Компоненти сильної АВА-програми містять:

  • Супервізії. Програми мають розроблятися і контролюватися сертифікованими поведінковими терапістами, які мають досвід роботи з аутичними дітьми.
  • Навчання. Всі учасники програми повинні мати відповідний рівень підготовки і підтримки з боку фахівців протягом всієї програми.
  • Програмування. Програма АВА повинна розроблятися після ретельної оцінки рівня розвитку навичок у конкретної дитини. Цілі програми і завдання з узагальнення навичок мають визначатися у співпраці з батьками дитини та вноситися в план в обов’язковому порядку.
  • Збір даних. Дані про прогрес дитини у набутті навичок, а також про зміни в поведінці мають систематично збиратися й аналізуватися супервізором для подальшого планування програми.
  • Навчання родини. Члени сім’ї дитини повинні пройти підготовку з навчання та підкріплення навичок дитини. Вони також мають залучатися до процесу планування та перегляду програми.
  • Зустрічі команди терапістів і членів сім’ї повинні проходити регулярно, що забезпечить послідовність у реалізації програми, а також з метою обговорення поточних проблем і прогресу дитини в навчальній програмі.

 

­Задати питання

captcha
© 2021 Информационно-образовательный портал АВА-Чудо.
SEO-студия «ТОП»